05.04.2023 Смертельна дорога: як росіяни розстрілювали цивільних у Гостомелі та хто наказав це робити25 лютого торік з Гостомеля на Київщині масово тікали українці. Рятувалися від російських окупантів, які зайняли селище.
Цей день став одним із найтрагічніших в сучасній історії населеного пункту. Адже рятуючись від загарбників на автомобілях, люди потрапляли у російську засідку вздовж вул. Шевченка та Свято-Покровської. Окупанти на той момент вже зазнали краху у своїх спробах підійти ближче до Києва. Тож прийняли рішення розстрілювати усі машини, які проїжджатимуть повз. Затаїлися серед дерев і почали атакувати цивільні авто.
Після звільнення Київщини від окупантів, розслідуванням злочинів росіян у цій місцевості зайнялася Печерська окружна прокуратура Києва. Слідчим знадобилося кілька місяців, щоб встановити кілька десятків окупантів, причетних до розстрілів цивільних.
- На цьому мосту розбили російську колону, - молодий чоловік у тонкій погодостійкій куртці кольору хакі виходить з автівки, що зупинилися на узбіччі. Ступає на вже мʼяку опалу хвою - під масивними кросівками тріщать гілки й пожовкла трава.
Перший заступник керівника Печерської окружної прокуратури Києва Дмитро Сітар підходить до супермаркету "Фора", що "розкинувся" понад трасою. Приміщення без вікон та вивернутою у різні боки обшивкою – так її погнуло від полум'я після влучання якогось із російських снарядів. Попри те, що з часу боїв біля Ірпені минуло багато часу, парковка перед входом досі всіяна дрібним склом.
Стоячи поруч з маркетом можна добре роздивитися зруйнований міст через річку Ірпінь. Саме по ньому 25 лютого торік, російські підрозділи намагалися перебратися на інший берег – поближче до Києва. У складі ворога було чимало "омонівців". Вони планували дійти до центру столиці та захопити урядовий квартал. Плани окупантів повністю провалилися, бо Збройні сили України вдарили по загарбникам і розбили їхні колони. Знищили бо 80% особового складу.
- Їм довелося відступати назад. Вони були розгублені, - розповідає далі прокурор і проводить вниз у посадку - до невеликої будівлі з піноблоків, схожої на трансформаторну будку. - Зайняли оборону (росіяни) біля "Фори". Не боялися камер, що висіли на магазині, бо просто не думали, що їм доведеться залишати цю територію. Вони настільки ставились вільно до всього. Уже 25 лютого через бойові дії світла у Гостомелі не було, але тут камери працювали, тому вони ще добу фіксували все, що відбувалося.
Головні бої у ті дні відбувалися тут на невеликому відрізку гостомельської дороги, що йшла з-за повороту. Окупанти розосередились в лісі вздовж вул. Шевченка та Свято-Покровської. Почали займати позиції, ховаючись за кущами й деревами обабіч траси.
- Я не можу залізти їм в голову і дізнатися конкретно, яка у них була ціль. Але думаю, після того як вони не пройшли – не знали, що робити далі. Мабуть, наказів ніяких не мали. І тоді вирішили мститися (вбивати цивільних). Або так боялися всього, що усе навколо розстрілювали.
Одразу за супермаркетом перед житловим комплексом ворог поставив броньовану військову техніку та рив окопи. Командир одного з російських підрозділів Козєїчєв біля БТР зібрав двох своїх заступників і порадившись вони вирішили розстрілювати усіх, хто наближається до їхніх позицій. Це підтверджують очевидці та досліджені прокурорами записи.
- Якщо тут пройтись вуличками, то можна досі знайти купу гільз, рештків від снарядів з БТРа - крупнокаліберної пушки. Тут застосовували ну просто все, - розповідає Сітар. - На цій клумбі займали позиції, щоб розстрілювати всіх, хто рухається з іншого боку. Якщо з Києва праворуч їхати на Бучу й Ірпінь, то дорога ліворуч - на Гостомель. Вони з різних боків контролювали трасу. Он там камера була, - показує на частину фасаду під кондиціонерами.
На телефоні прокурор вмикає відео із камер, які розміщувалися позаду магазину. Видно, як о 08:25 група російських спецпризначенців спускається у ліс, сидячи на бронетранспортері.
- О 08:40 вони вже обстріляли першу машину. Ось цей командир Казєїчєв, а от ця дорога проглядається і ЖК "Чеський двір" позаду, - пояснює Дмитро Васильович, що відбувається на відео. - Ось уже другий автомобіль їде. Його прямо звідси обстріляли з БТР та з чого тільки можна було. Стріляли всі, але важко визначити, хто й у кого. Люди потрапляли як у засідку. І їхали ж не швидко, бо вони бачили стовп диму на мосту і інтуїтивно зменшували швидкість.
Усього росіяни тоді нещадно розстріляли 11 автівок. Першим від російських куль постраждав водій Skoda Fabia. За кермом сидів громадянин Німеччини, який їхав забирати дружину з Гостомеля. Окупанти зайняли позиції так, що їх не можна було помітити з дороги. На відео видно, що розстрілювали впритул, попередньо нікого не зупиняючи.
- Біля зʼїзду на "Чеський двір" його розстріляли, біля крайнього будинку, - каже Сітар. - Він вибіг з автомобіля і побіг в сторону дворів. По камерах видно, що тікав туди із закривавленою головою. Потім його звідти забрала швидка. Дружину все таки зміг забрати. Зараз вони у Німеччині.
- Одразу за іноземцем о 08:41 з міста виїхав BMW 730, у водія якого виявився російський паспорт, - долучається до розмови прокурор Іван Вараниця. Обережно ступає на перериту місцями російською технікою землю. Його коротка руда борода виділяється на світлому обличчі й контрастує з синім робочим костюмом. Чоловік поправляє великі окуляри і окреслює професійним поглядом місце злочину, яке вже вивчив з колегами до дрібниць. - Розстріляли біля "Фори", де знак зараз стоїть. Він згорів в автомобілі, тільки кістки лишилися.
О 09:00 в Renault Clio їхала з онуком 61-річна жінка. Її поранили у праве плече, а 19-річний хлопець загинув на місці.
- У неї був шок, вона втратила свідомість. Коли опритомніла, то вийшла з машини. Тих, хто вижив, вони (росіяни) не добивали, - розповідає Іван. - Просто казали: "Іди звідси, ми зараз тебе розстріляємо". Авто було на механіці й вона не могла переключити передачу. А як же ти підеш, якщо руки і ноги обстріляні? Люди помирали.
В обід зі сторони Гостомеля виїхав чоловік - росіяни почали його обстрілювати і поцілили в ногу. Він вивернув кермо, трохи зʼїхав з дороги і випав з машини.
- Сів біля колеса, намагався там якось укритися, - пояснює Вараниця. - З протилежного боку о 15:01 проїжджала 33-річна лікарка. Помітила людину у крові і призупинилася. Вона ж не бачила, що тут засідка! Відкрила вікно і запитала, чи потрібна допомога? У цей момент росіяни почали обстрілювати впритул автомобіль. Видно, що машина подалася вперед і в кювет трохи скотилася.
Лікарка отримала поранення спини та грудної клітини. Вибігла з машини, перебігла дорогу, щоб сховатися. Там чекала на допомогу.
- Вони були настільки впевнені, що вже все тут захватили. Тому пропускали "швидкі" і навіть саджали туди своїх поранених, - знервовано закочує очі Іван Сергійович.
Увечері того ж 25 лютого росіяни втекли у бік Чорнобильської зони. На місце жорстокого злочину прокурори приїхали після звільнення Київщини від ворога. Тоді під ногами лежали гори снарядів та стояла спалена бронетехніка ворога, згадують правоохоронці.
- Окрім розстрілу автомобілів, було багато узятих в полон пересічних громадян, - продовжує розповідь Дмитро Сітар. - Хтось на велосипеді їхав, хтось кудись йшов. Росіяни зупиняли і під дулами автоматів вели до командира.
Полонених цивільних тримали в одному з будинків ЖК "Чеський двір", де росіяни зайняли позиції. Згодом постраждалі допомогли правоохоронцям впізнати злочинців.
- Пʼятеро загиблих і восьмеро поранених, - з важким видихом промовляє Іван про наслідки стрілянини в цивільні машини 25 лютого. - Увесь ліс був зайнятий їхніми підрозділами, сиділи як мурахи. У всі прилеглі будинки вибивали двері, заходили і жили, пили.
Коли прокурори вперше сюди потрапили після деокупації, тіл загиблих уже не було. Та й більшість обстріляних автівок теж.
- Тіла людей позабирали родичі - когось у той же день, когось – наступного, - веде далі правоохоронець. - Ми багато тіл шукали потім по всій Київській області - хтось у моргу неопізнаний лежав, дехто на кладовищі. У нас ще є відеозапис з телефону очевидця, який ввечері цього ж дня йшов дорогою з телефоном і знімав кожну машину.
Ми навіть не знали, що тут таке відбувалося, зізнається Дмитро. Всі обставини розстрілів прокурори встановили вже під час розслідування.
- Ті машини, які в кювет позʼїжджали, вони довго залишалися на цьому місці, - додає Іван Вараниця. - А ті, що посеред дороги розстрілювали, то їх забрали. Завозили на кладовище техніки. Але не було такого, щоб залишалися тіла. Російські - так, були. Їх ніхто не закопував. А наших громадян люди, як могли, ховали у дворах.
Печерська окружна прокуратура займається розслідуванням російських злочинів у Гостомельській громаді. Майже сто людей знайшли мертвими у самому місті. Найбільших же втрат ЗСУ завдали росіянам у селі Мощун. Там окупантів доводилося виловлювати з річки.
- Під час огляду цих районів ведення бойових дій, ми знайшли багато ідентифікаторів тих чи інших частин (військових), - розповідає деталі розслідування Дмитро Сітар. - Багато хто кидав документи, водійські права, військові квитки, шеврони омонівські, СОБРа (Спеціальний загін швидкого реагування РФ). Ще були ящики від боєприпасів, де було вказано, кому видані.
Прокуратура з документів змогла встановити особи понад 50 військовослужбовців РФ, які за весь період брали участь у бойових діях тут. Валялися на вулицях, у машинах, в будинку, в квартирі. Я не знаю, чи навмисно викидали або втратили, знизує плечима прокурор.
- З приводу тих підрозділів, військові яких розстрілювали цивільні автівки, була проведена колосальна робота оперативного підрозділу, - продовжує Сітар. - Змогли встановити осіб зі слів очевидців. За допомогою камер відеоспостереження встановили трьох командирів і двох учасників, які розстрілювали автомобілі.
Зображення з камер відеоспостереження порівнювали з фото, що вдалося знайти у соцмережах або офіційних сайтах РФ. Проводили експертизи з порівняння зображень. Усього прокуратура провела девʼять слідчих експериментів та 57 експертиз. Серед них молекулярно-генетичні, балістичні, судово-медичні.
- Якщо розібрати особу командира - Казєїчєва - то різниця між фото в мережі і фото тут - приблизно років 10, - каже Дмитро Васильович. - Ми змогли знайти десь на російському сайті фото з якихось їхніх професійних урочистостей. Він там виступав. На 10 років молодший, але ж основні риси залишились. Так само і його заступники були встановлені.
Казеїчєв - це 51-річний командир підрозділу ЗМОП - загону міліції особливого призначення РФ по Красноярському краю. Його 46-річний заступник теж серед підозрюваних. Також - 51-річний військовослужбовець із числа командного складу управління Росгвардії по Красноярському краю. Вони і віддавали злочинні накази.
Також серед підозрюваних двоє військовослужбовців ЗМОП та Росгвардії, які безпосередньо здійснювали обстріли.
На розслідування й встановлення осіб підозрюваних прокурорам знадобилося близько пʼяти місяців. Зараз завершують досудове розслідування.
- Зараз іде процес ознайомлення сторонами, після цього кримінальне провадження направлять до суду й розпочнеться судовий процес, - підсумовує Вараниця. - Буде заочний розгляд і ми добиватимемося обвинувальних вироків. Фашистів теж судили заочно і притягували до відповідальності через 20-30 років і більше.
Біля "кривавої" дороги гнітюча атмосфера. На траві розкидані рештки військового одягу, пакети від їжі і шматки картонних коробок. Стовбури дерев зрешечені кулями, а пошматована кора стирчить зубцями у різні боки. Між невисоких гілок зачепився уламок снаряду, вивернутий від розриву.
- Коли у квітні ми це все побачили, була одна думка, - згадує Дмитро Васильович. - Ті, хто це зробив, не мають права називатися людьми. Це - звірі. Ми повинні довести розслідування воєнних злочинів до кінця і засудити цих людей, щоб вони на цьому світі не мали собі спокою. Щоб і у цивілізований світ їхня нога не могла ступити! Їм оголосили підозру у порушенні звичаїв ведення війни, тож їм загрожує покарання аж до довічного позбавлення волі.
Прокурори і слідчі підрозділи до 24 лютого 2022 року не мали справи з воєнними злочинами. Для всіх це було вперше, усе робили за внутрішнім переконанням, зізнається Дмитро Сітар.
- Досвід всіх людей з групи у розслідуванні інших злочинів допоміг досягти результату. Усі зібрали в кулак свої емоції, бо військові повернули нам ці території, а ми маємо зʼясовувати, що тут коїлося. Кожен має робити свою справу.
Робили все поступово. Щоранку збиралися на планірку в приміщенні Гостомельської селищної ради.
- Відкривали величезну карту населеного пункту і ставили завдання для кожної групи. Покроково досліджували кожен будинок, закуток, кожну вулицю. Де були сліди від куль, снарядів - фіксували як порушення звичаїв війни, Женевської конвенції. З квітня до кінця травня тільки проводили огляди - дуже багато часу займало. При чому, щодня понад 80 учасників слідчо-оперативної групи працювали в Гостомелі. Я ще восени для себе зрозумів, що Росія піде в наступ, - розмірковує наостанок прокурор уже дорогою в столицю. - Але мене вразили звірства росіян проти українців - їм виправдань не може бути ніяких.
26.03.2023 Автор Лілія Мицко. Газета по-українськи: https://bit.ly/3U8Kin1
|
|
кількість переглядів: 2231 |